Представлення художніх творів є характерною рисою форуму YES, який протягом 16-ти років робить мистецтво одним з центральних елементів дискусій про політику. Активна підтримка з боку провідних світових митців свідчить про загальне переконання, що мистецтво – це агент змін, що підштовхує до дискусії і впливає на її перебіг.
У співпраці з 16-ю Щорічною зустріччю YES Якоб Стеенсен створив нову роботу «Катарсис», мандрівку віртуальним світом, де ми занурюємося в досвід сконструйованої природи, яка виглядає реальнішою за саму реальність. Цей світ краси, росту та природної рівноваги демонструє нам нову реальність, що була розроблена з залученням штучного інтелекту, це цифровий світ, що дедалі більше заміщує фізичну дійсність навколо нас. Існує певна двоякість у тому, що ця робота відносить нас від усвідомлення до ескапізму, від краси, щастя та рівноваги до страху щодо того, що ми можемо втратити.
Арт-ландшафт конференції також включає в себе такі роботи:
Джефф Кунс, «Тюльпани»
«Тюльпани» — це букет з різнокольорових кулькових квітів, збільшених до монументального розміру. Це простий, проте щедрий та надзвичайний подарунок. В ньому поєднуються краса, грайливість та свято. У цій роботі, виконаній із дзеркально відполірованої нержавіючої сталі, відбивається все, що її оточує. Вона виступає дзеркалом наших власних емоцій та реакцій. Це ікона капіталістичної культури, збільшена до крупних промислових форм. Вона символізує рукотворну красу та людський пошук щастя, починаючи з дитячих мрій (квіти з повітряних кульок), і закінчуючи викликами технологічних та матеріальних обмежень.
Олафур Еліассон, «Модель для вічного саду»
«Модель для вічного саду» — це досвід, створений через світло, час та скульптуру. Вісім фонтанів у чорному боксі, підсвічені стробованим світлом, виступають тривимірними моделями прекрасних архітектурних конструктів. Всередині інсталяції наше сприйняття світла, часу та простору загострюється. Секунда – це спалах світла, і вона стає миттю, в якій, здається, рух фонтану завмирає. Прості засоби створюють тут відчуття магії, що дозволяє людині зосередитися на єдиній формі. Зваблива та водночас складна мандрівка роботою дає можливість сховатися від шуму конференції й відчути щастя в момент споглядання.
«Мами», проект тижневика «Дзеркало тижня» (zn.ua)
Вже 3013 воїнів були внесені до списку бойових втрат... Для більшості з них слово «мама» в житті було першим, воно ж — і останнім. Кого ще кликати, коли так боляче?
В проекті представлені фотографії більш ніж 300 облич матерів, які втратили своїх синів за час війни на Сході України. Під кожним зображенням ім’я матері, ім'я та вік її сина та пестливе ім'я, яким вона називала його у дитинстві.
Такаші Муракамі, «Прикольна квітка»
«Прикольна квітка» — це уособлення радості й невинності. Квіти виписані з ідеальною точністю, утворюючи таким чином бездоганну картинку, подібну до тих, що ми бачимо, коли дивимося сьогодні на високотехнологічні екрани. Проте під радісним на перший погляд зображенням криється тривога. Їх чарівна здатність змусити нас посміхатися й почуватися добре співіснує з «суперпласким» стилем живопису, що нагадує про світ комерціалізації та смайликів, які замінили мову в світі цифрової комунікації. Робота виступає символом того, як змінилися наше сприйняття та досвід взаємодії зі світом природи.
«чудернацький цвіт, що розквітнув у божевіллі поверженої культури післявоєнної Японії і вилився в роботу, що житиме в межах західного мистецтвознавства». (Такаші Муракамі)
Такаші Муракамі, «Україна: війна і мир»
Муракамі малює квіти та черепи на фоні кольорів українського прапору. Це гра на межі між жахом та радістю. З одного боку, тут показується країна, що платить свою ціну за нинішню війну та важко виборену незалежність. І в той же час, тут є надія, що країна розквітне й заново для себе відкриє щастя нації.
Назва «Україна: війна і мир» — це одночасно відсилання до роману Толстого й до реальності сучасної України.
Демієн Хьорст, «Прекрасна історія кохання в добу непевності. Картина для вечірки № 11»
Ця робота — частина серії картин «Обертання», в якій художник використовує створену машиною відцентрову силу для нанесення фарб по площі полотна. Результатом такого підходу є механічний живопис — вибух кольорів з епіцентром у одній точці, де машина визначає «мазки» фарбою, а художник — кольори. Сама робота несе в собі красу та радість акту створення картини, де замість клопіткого процесу відбувається радше спонтанна та сповнена гри дія творіння, і центральними темами виступають рух та колір.