Меню розділу
історик; доктор історичних наук; професор , Український католицький університет
Ярослав Грицак народився 1 січня 1960 року в селі Довге Львівської області (тоді — Українська РСР). Є одним із найвідоміших українських істориків. У 1987 році здобув ступінь кандидата наук у Львівському університеті, а у 1996 році пройшов габілітацію. З 1992 року очолює Інститут історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка, а також є професором Українського католицького університету. У 1996–2009 роках був запрошеним професором Центральноєвропейського університету в Будапешті та має звання почесного професора Національного університету «Києво-Могилянська академія». Є головним редактором журналу Україна Модерна, входить до редакційних колегій Ab Imperio, Kritika та Slavic Review, а також до наглядової ради Harvard Ukrainian Studies. Також є співголовою Німецько-української історичної комісії. У 1999–2005 роках був першим віцепрезидентом Міжнародної асоціації україністів, а з 2015 року входить до конкурсної комісії Національного антикорупційного бюро України. Серед його основних праць — «Дух, що тіло рве до бою: політичний портрет Івана Франка» (1990), «Нариси історії України: формування модерної української нації» (1996) та «Україна: формування нації» (2022) — його найвідоміша на міжнародному рівні книжка, яка розглядає українську історію та ідентичність у глобальному контексті. Є лауреатом премії Przegląd Wschodni за найкращу іноземну книжку про Східну Європу (1998), Премії Антоновичів, відзнаки «Найкраща книга в Україні» журналу Кореспондент та Премії імені Єжи Ґедройця (2014). Основні сфери його досліджень — історія України, націєтворення, інтелектуальна історія та сучасна геополітика. Він також є одним із провідних публічних коментаторів, які пояснюють історію України та війну міжнародній аудиторії.
