Заключна промова Александра Кваснєвського

Заключна промова Александра Кваснєвського, Президента Польщі (1995-2005), Голови Наглядової Ради  Ялтинської Європейської Стратегії (YES) на закритті 9-ї Ялтинської Щорічної Зустрічі

Дорогі друзі, не переживайте, в мене промова не буде довгою. Просто декілька коментарів, декілька привітань. По-перше, я хотів би сказати, що я майже професійний учасник різних міжнародних конференцій. І можливо недобре, що Голова Наглядової Ради  таке каже, але Сергій Тігіпко декілька секунд тому назад сказав майже те саме. Ми беремо участь в останні два-три дні у, можливо. одній з найкращих міжнародних конференцій у світі. Це дійсно так. Якщо ви поглянете на список доповідачів, побачите теми, атмосферу, приязність організаторів, поглянете на історичне місце – Лівадійський палац, всі ці елементи створюють такий найвищий рівень якості в інтелектуальному сенсі, політичному сенсі, організаційної якості нашої зустрічі. Це саме те, що ми всі, безумовно, запам’ятаємо.

Друге. Гадаю, що ви очікували від нашої конференції, щоб ми обговорювали не тільки такі складні проблеми, як Україна сьогодні, Україна напередодні виборів. Ми говорили в останні дні про загальні питання стратегії, загальні проблеми людства, нашого континенту. Ми переживаємо час змін і я пригадую, що було цікаво на початку нашої конференції згадати прогнози Майя на 2012 рік, який може бути роком кінця світу. Звичайно, я абсолютно оптимістичний, що в цьому реальної загрози для нас немає, але реальна проблема для нас полягає в цих змінах, які до певної міри є видимими і прогнозованими, але у багатьох аспектах й непередбачуваними. Останні кілька днів ми говорили про майбутнє нових технологій, про вплив нових технологій на наше життя, про медицину, про нову архітектуру світу, про нову цивілізацію, політичні центри світу. Зараз ця картина світу змінюється і ми стаємо частиною такої широкої всесвітньої полеміки щодо викликів, можливостей у майбутньому. Ці дебати мають важливі елементи. В нас є багато питань, мільйон запитань, і лише кілька відповідей. Тому такі конференції, особливо такі, які організуються на такому високому інтелектуальному рівні, є дуже корисними, важливими для всіх нас. І я впевнений, що наступного року ми продовжимо ці щорічні зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії.

Два коротких зауваження. Насамперед, стосовно Європи. Я цілком погоджуюся з останніми словами пана Тігіпко і виступом Карла Більдта тут, в цій залі. Звичайно, сьогодні обговорення щодо Європи, подальшого розширення Європи і можливості членства України або її асоційованого партнерства  з Європейським Союзом є надзвичайно складними питаннями. Адже, насамперед ми зараз обговорюємо  кризу, Єврозону, Грецію, Португалію і  т.ін. Але я впевнений, що після цієї кризи, по-перше, Європа виживе, і європейська інтеграція виживе. Це дійсно можливо найбільш важливий політичний проект в історії цивілізації. Якщо ви хочете порівняти європейську інтеграцію, цю інтеграцію можна порівняти хіба що з ідеєю батьків-засновників Сполучених Штатів Америки про створення такої великої держави в Північній Америці. І, звичайно, здається неможливим, абсолютно неймовірним, що можна втратити цю величезну можливість - інтегрувати Європу надалі, інтегрувати Європу глибше і зрештою отримати таку Європу, яка буде одним з найважливіших гравців у світі в наступному десятилітті.

Якщо ви хотіли б почути ще один аргумент, можливо не дуже відомий, чому Європа може стати таким серйозним гравцем у архітектурі світу наступного десятиліття, я наведу свіжіший приклад. Європа має потенціал. Якщо ви подивитесь на список класифікацій медалей на Олімпійських іграх, то спочатку йдуть США, на другому місці -Китай, на третьому - Великобританія. Але якщо ви захочете порахувати лише золоті медалі всіх 27 членів Європейського Союзу, то в нас більше 80 золотих медалей. Ми значно кращі, ніж Китай, значно кращі, ніж США. І це означає, що Європа все ще має неймовірний потенціал, важливо пам’ятати про це і використовувати його в наступному. Чому я про це кажу? Тому що, якщо ви в Україні обговорюватимете цю альтернативу, що є найкращим або кращим – піти на Захід чи на Схід, моя відповідь дуже проста. Звичайно, Європейський Союз має хороше майбутнє, ми переживемо кризу і ми можемо запропонувати вам набагато більше з того, що вам потрібно, аніж можуть запропонувати інші форми інтеграції. Навіть, якщо одного дня Україна вступить до Євразійської зони, Євразійського Союзу з Казахстаном, Білоруссю, Росією, у вас будуть ті самі проблеми з монетизацією, які ми маємо зараз, і ви всі разом будете звертатися до Європейського Союзу щодо підтримки в модернізації ваших країн. Ви все рівнобудете звертатися до нашого досвіду вирішення соціальних проблем, проблем з охороною здоров’я, всіх тих проблем, що є не просто викликами  і проблемами, а є частиною європейського спадку. І сьогодні навіть Китай, Росія, Індія і Бразилія, вони всі будуть питати нас, європейців, що робити з медичною системою. Вона не є неперевершеною в Європі, але вона просто краще розвинена і краща, ніж в інших куточках світу. Я можу називати й інші елементи значного, глибокого досвіду Європи та Європейського Союзу. Це наше ноу-хау, яке ми можемо запропонувати Україні, якщо ви хочете модернізувати свою країну, якщо ви дійсно хочете бути частиною цієї родини, яка зараз має проблеми, але в майбутньому буде існувати і буде відігравати важливу роль для світу.

Друге і останнє зауваження.  Це цікаве порівняння, чи може Україна бути такою, як Польща, чи навіть кращою, ніж Польща. Міністр Порошенко люб’язно сказав, що, звичайно, Україна буде кращою, ніж Польща. Звичайно, я бажаю, щоб ви стали кращими, ніж Польща. Але якщо ви хочете зрозуміти, як стати принаймні такими ж успішними, як Польща, на цьому перехідному шляху, важливо зрозуміти, якою була дійсна перевага моєї країни. По-перше, з початку нашого перехідного періоду в нас були дуже чіткі цілі. Перша ціль для забезпечення безпеки - НАТО, друга – Європейський Союз. Допоки ви не визначите через консенсус, політичний консенсус, що, наприклад, європейська інтеграція - це ваша мета,  буде дуже важко організувати спільні зусилля і досягнути цієї мети. Тому що це важливо сказати: так, ми хочемо бути. Ми не кажемо про якийсь конкретний строк, роки, які на це підуть. Але ми повинні мати цю мету. revista pentru barbati У Польщі були ці дві мети.

Друге – ми організовували для цих цілей підтримку партій усього політичного спектру. В нас мінялися різні уряди, в першій частині перехідного періоду ми мали багато урядів, навіть забагато урядів, але кожний уряд працював у тому ж напрямку. Звичайно, був один додатковий елемент, що десять років у нас був надзвичайно хороший президент, але це мабуть вже інша історія.

І останній пункт в цьому польському досвіді. Тому що я деколи чую таке в Ялті: ви хочете нас навчити, ви говорите про ваші цінності, про ваші стандарти, а в нас є своя гідність, свій досвід, і нам не треба таких вчителів, таких лекцій, таких порад і таке інше. Добре, я це розумію. Але це трошки ризикований підхід. Тому що, що означає прийняти європейські стандарти? Це означає, що ми приймаємо щось, щодо чого існує досвід, що було перевірено, те, що вже було створено – певні системи в Європі. Не системи конфліктів чи війн, а система демократії, захисту прав людини, захисту меншин, конкурентної економіки, верховенства права і таке інше. Саме таким чином можна рухатися вперед, використовуючи всі ці стандарти. Тому що, якщо ви хочете говорити про демократію в українському стилі, по-перше, на це потрібно багато часу. Але, зрештою, остаточний результат так званої української моделі демократії – це загроза для вас і для всіх нас. Краще прийняти європейську модель демократії, тому що ми знаємо, що ця модель означає. Я розумію вразливість цього питання, особливого почуття національної гідності, особливо в країні, яка у своїй дуже довгій тисячолітній історії мала дуже короткий період незалежності, я це поважаю і розумію. Але ви подумайте, що прийнявши ці європейські стандарти, європейську модель та європейський досвід, ви можете таким чином просуватися швидше, ви можете надолужити той час, який ми втратили в нашій історії, кілька десятиліть тому, і стати ближчими до нас, принаймні такими ж успішними, як Польща зараз, або навіть кращими.

Для того, щоб Польща стала доволі добре організованою європейською країною, не ідеальною, не найкращою, а просто добре організованою країною, в нас пішло двадцять років. В Україні цього року відзначено двадцять другу річницю незалежності. І, на жаль,  в Україні ми маємо ці елементи напруги, що з’явились в другий термін президентства Леоніда Кучми у 2002 році. Зараз у нас 2012 рік, в нас якась така «холодна» громадянська війна, був конфлікт між президентом, прем’єр-міністром, опозицією, правлячою партією. Віктор проти Віктора, Віктор проти Юлі, Юля проти Віктора, Віктор проти Юлі і т. ін. Я це знаю, тому що я був безпосереднім свідком цього конфлікту. Не як учасник, а як пожежник, якого намагалися залучити для того, щоб допомогти розв’язати ситуацію.  Тому моя порада: необхідно, аби ці довгі десять років «холодної» громадянської війни припинилися. Я сподіваюсь, що все, що відбувається зараз, після цих виборів завершиться, ви зрозумієте необхідність політичної ситуації, необхідність економічної ситуації, і зможете співпрацювати, знайти консенсус. Основна роль в цьому консенсусі, консенсусі політиків, звичайно належить правлячій стороні, звичайно, це не роль опозиції, тому що в опозиції немає інструментів. Але після виборів, я, чесно кажучи, очікую важливих, дуже щедрих жестів від Президента, нового прем’єр-міністра, від нового парламенту, тому що я вважаю, що саме зараз це дуже потрібно, якщо ви хочете подолати ті проблеми, з якими ви зараз стикаєтесь. Багато з цих проблем є наслідком саме української політики, не світової кризи, не європейської кризи, чи кризи Єврозони. Це ваша робота і ваша відповідальність.

Дорогі друзі! Я думаю, ми вже втомлені, в нас є можливість продовжити нашу дискусію про майбутнє України під час вечері, яка нас чекає. Наприкінці я хотів би подякувати в першу чергу всім вам, учасникам нашої щорічної конференції, доповідачам. Ви знаєте, що з нами були  студенти, українські студенти, і мені дуже приємно, що вони взяли участь в нашій конференції, можливо, це наступна генерація українських політиків, які тут отримали дійсно хороший урок політичного мислення.

Я хотів би подякувати членам нашого Правління, особливо тим, які все ще зі мною – Маріо Давиду, Жан-П’єру Сальт’єлю, Саші Рару. Це теж ваш успіх. Хотів би подякувати Фонду Віктора Пінчука, особливо керівництву  цієї команди – Юлії Чеботарьовій та Томасу Вайє. Будь ласка, поаплодуємо їм! Дуже дякую команді зв’язків з громадськістю і Денису Казвану. Денисе, дуже дякую, особливо за твоє почуття гумору. В мене тут ще є список, - нова традиція. Хотів би подякувати спонсорам нашої конференції, спеціальному партнеру - компанії ДТЕК, партнерам: Альфа-Банку Україна, Міжнародному Фонду «Відродження», компанії ОНУР, компаніям Шелл та  ВІЗА. Я думаю, можемо поаплодувати їм.  Я хочу подякувати команді Ялти та її директору Іванні Климпуш-Цинцадзе. Іванно, дякую тобі, прекрасна робота!

Я хочу сказати, що я був журналістом в своєму житті, і, я розумію, що серед нас тут багато журналістів, можливо навіть їх занадто багато у світі, але бути чудовим, фантастичним, видатним журналістом непросто. З нами була одна з найкращих журналісток світу – Христина Фріланд. Дякую за твою роботу! Я дуже ціную її імідж, знання, її харизму, її відданість і жорсткість, коли це необхідно. Дякую, Христю!

І нарешті, останнє, але не найменш важливе. Дорогі друзі! Думаю, це чудово, що ми можемо зустрічати особливих, унікальних людей. Я думаю, цей чоловік – це найкраще поєднання успіху в бізнесі, дуже хорошого смаку, фантастичного відчуття політики і значної відповідальності за свою країну, за майбутнє своєї країни. Я кажу, звичайно, про засновника цього фонду і нашого господаря, який приймає нас тут – пана Віктора Пінчука. Дякую! Вікторе, дійсно, для нас велика честь, що ми зустрілися! Це сталося випадково, але це фантастично. Це дійсно одна з найкращих речей, яка сталася в нашому житті. Ми тобі за це вдячні.

Дорогі друзі! До того, як я вас запрошу на наступну зустріч, я хотів би сказати, що після завершення в нас буде ще коротенький фільм, але до того я хотів би вас поінформувати, що ця Дев’ята Щорічна Ялтинська Зустріч Ялтинської європейської стратегії завершена і я запрошую всіх вас і нових гостей на наступну, Десяту Щорічну Зустріч наступного року в Ялті. Я обіцяю і буду очікувати, що це вже буде після виборів. Але не переживайте щодо тем, не переживайте щодо проблем, щодо внутрішньої української ситуації, в нас буде багато про що поговорити, і багато про що подумати. Я впевнений, про це вже зараз можна сказати, за рік до цієї зустрічі. Дякую дуже, всього вам найкращого!

Александр Квасьнєвський,

Голова Наглядової Ради Ялтинської Європейської Стратегії
Президент Польщі (1995 – 2005рр)