Текст промови сера Елтона Джона на 12-ій Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії

Для мене велика честь брати участь у форумі Ялтинської Європейської Стратегії (YES).

Мені насправді лестить бути запрошеним до когорти визначних бізнесменів та урядовців, дипломатів і філантропів, які мають можливість виступити на цій важливій щорічній зустрічі. Особливо коли йдеться про розбудову більш толерантної країни, про що й буде мова на цій сесії.

Мені хотілося б особливо подякувати моєму другу Віктору Пінчуку за те, що він запросив мене сюди й надихнув на відверту розмову.

Оскільки головним принципом цієї конференції є діалог, сподіваюся, ви дозволите мені розпочати його. Для декого це може бути незручно, але він має відбутися.

Цей діалог необхідний, тому що у світі зараз відбувається революція прийняття і сприйняття. І будь-яка країна, яка прагне побудувати більш толерантне суспільство, не може лишатися осторонь.

Звичайно, мова піде про права лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерних та гендерно-варіативних громадян. Мені також хотілося б обговорити важливу роль, яку може відігравати бізнес для створення нової парадигми інклюзії для збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Від цього виграють як окремі особи, так і суспільство в цілому, а бізнес отримає однозначні переваги.

Ми вже боремося з однією серйозною проблемою. Я пишаюся, що маю честь бути частиною чуйних... вдумливих... та науково обґрунтованих зусиль українського народу подолати епідемію ВІЛ/СНІДу.
Сьогодні ж я запрошую вас приєднатися до мене в іще одній справі.

Я з власного досвіду знаю, чому багато хто ховає правду про себе. Вони бояться. Бояться втратити роботу чи приязне ставлення з боку родини та друзів. Вони бояться постраждати фізично через дії влади або інших громадян.

Можливо, вам складно буде зрозуміти це, але я так само боявся. Навіть такі відомі та забезпечені люди, як я, не захищені від страхів і забобонів. Мені вдалося перебороти страх завдяки підтримці друзів та сім'ї, а також привілейованому становищу. Багатьом іншим це не вдається. Такі люди потребують нашої допомоги.

Мене дуже засмучує, що саме в цьому місті цього літа простий і скромний "МАРШ РІВНОСТІ" мусив бути організований у таємному місці, аби не дати хуліганам зірвати захід і поранити його учасників. Знадобилося 500 міліціонерів у повному спорядженні, аби захистити 250 людей, які скористалися своїм основним правом – правом зібратись у публічному місці, щоб заявити про свою самобутність.

І попри це вони зазнали нападу. Їх били під вигуки "смерть підарасам". Марш тривав лише 10 хвилин, бійка – годину. Це все сталося не десь і колись там. Це трапилось у цьому самому місті лише декілька тижнів тому. Тож заявляю вам цілком серйозно: попереду довгий шлях...

У житті будь-якої людини трапляються моменти, які змінюють усе. Вони визначають майбутнє людини і те, що вона залишить по собі. Чи мати дітей, на який бік конфлікту пристати, чи казати правду.

Для мене таким моментом стало рішення відверто заявити про власну сексуальну орієнтацію. Таке зізнання в той час, коли майже всі публічні особи-геї це приховували, змінило не тільки ставлення світу до мене, але й мене самого до себе. Не маю сумнівів, що багато хто зневажає мене через цей факт. Але, як виявилося, дуже багато людей захоплювалися моєю чесністю та прямотою.

Зрештою саме це рішення надало мені сміливості знайти партнера і відкрито запропонувати йому любов та повагу, на які він заслуговує, та отримати те саме у відповідь. Завдяки йому я відчув, що міг би стати непоганим батьком і що достатньо пізнав і прийняв себе, аби допомогти новій душі пройти цей шлях самопізнання.

Мій світогляд також змінився докорінним чином у позитивний бік. У мене знайшлася сміливість покинути погані звички і заснувати СНІД Фонд Елтона Джона, яким я дуже пишаюсь, оскільки завдяки його допомозі протягом останніх 23 років були врятовані життя мільйонів людей у десятках країн світу. Фонд працює у партнерстві з деким із вас, аби подолати кризу ВІЛ/СНІДу в Україні.

Який це все має зв'язок до конференції на тему політичного, безпекового чи економічного майбутнього України? У громад і держав також бувають критичні моменти, коли вони обирають свободу замість репресій, демократію замість тоталітарного режиму, прийняття когось чи чогось замість ненависті.

Сьогодні на порядку денному ще більш критичні питання.

Як Україна ставиться до інакомислення? Як це позначиться на її виборі партнерів та друзів у найближчі роки? Якими етичними та моральними орієнтирами вона керуватиметься? Як тут уже зазначалося, відповіді на ці питання матимуть вплив на Європу та світ.

Я вважаю, що ваша позиція стосовно прав людини стане також визначальною характеристикою нової України, а забезпечення поваги та гідності ваших ЛГБТ-співгромадян – найкращим тестом на дотримання таких прав.

Мені відомо, що це питання є історично суперечливим.

Тому на певний час давайте відкладемо осторонь відомий аргумент, який виголосила Хіларі Клінтон під час своєї історичної промови в Женеві з нагоди Міжнародного дня прав людини про те, що "права геїв є правами людини". Давайте мислити практично. Ви ж бізнесмени!

Інклюзивні, неоднострійні суспільства більш сприятливі для бізнесу та економічного зростання. Не вірте мені на слово. Це сказав не я, а представники вашої верстви. У 2013 році керівники 300 найбільш успішних компаній світу звернулися з листом до Верховного суду США, протестуючи проти закону, який описував шлюб як союз між жінкою та чоловіком. Вони пояснили вимогу про врахування прав ЛГБТ-громади наступним чином:

"Наші принципи – це не банальні кліше. Наші корпоративні цінності – не просто таблички на стіні. Наші заяви про принципи діяльності – це наш порядок денний успіху: народжені з досвіду, перевірені в лабораторіях, цехах та офісах і вигострені до конкурентоспроможності. Наші принципи в прямому сенсі відображають наше ділове судження."

Таке судження є вірним. Закони, які захищають права людини, сприяють бізнесу. Вони сприяють розмаїттю. Завдяки ним розширюється вибір талановитих працівників. Завдяки ним роботодавці можуть найняти та втримати найкращих і найрозумніших. Вони гарантують, що працівники почуватимуться комфортно на робочому місці та знатимуть, що їх цінують. Продуктивність праці зростає. Варіативні, відкриті робочі місця заохочують креативність, інновації та свіжі ідеї.

Це також підтверджується результатами досліджень, проведених Агентством США з міжнародного розвитку та іншими. Згідно з ними, країни з перехідною економікою, які захищають права членів ЛГБТ-громади шляхом декриміналізації гомосексуальності, ухвалення антидискримінаційного законодавства та визнання ЛГБТ-родин, мають більший показник ВВП на душу населення навіть після врахування інших факторів, які впливають на об'єм виробництва у країні. Кожне додатково надане право пов'язане зі збільшенням показника ВВП на душу населення в цих країнах на 3 відсотки.

Ми знаємо, що закони та політика, скерована на придушення членів ЛГБТ-громади, яка змушує їх ховатися, заважають економічному розвитку. Така політика завдає шкоди бізнесу та економічним інтересам країни. Вона ставить під загрозу безпеку й добробут працівників.

Бути геєм вважається злочином у 78 країнах світу. Важко уявити, як щось настільки особисте і важливе для чиєїсь сутності та самоідентифікації, може вважатися кримінальним злочином. Я та подібні до мене могли б потрапити за ґрати. Дійсно, нас могли б заарештувати в багатьох із цих місць просто за те, ким ми є за своєю суттю. В деяких країнах нас могли б за це катувати чи стратити. Така нетерпимість повертає нас до найпохмуріших часів в історії. Така політика не просто нелюдяна, це ганьба. 
Багато хто з вас уже робить певні зусилля у політичній і діловій сферах, аби забезпечити реалізацію та популяризувати антидискримінаційні заходи щодо ЛГБТ-громади. Серед таких людей Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та Мустафа Найєм. Моя вдячність тим, хто вже робить такі кроки. Я аплодую вам. Тих же, хто може зробити більше, благаю вас захистити основоположні права та гідність людей, які працюють на вас. Вони на це заслуговують.

Бути толерантним і сприймати людей такими, якими вони є, не просто правильно з моральної точки зору, але й розумно для нової України. Забезпечення основ справедливості – це інвестиція в людський капітал, тобто в рушійну силу бізнесу.

Ви можете зробити це частиною майбутнього України і змінити те, що залишиться у спадок прийдешнім поколінням. Це не фантазія, нещодавні події показали, що це дуже реальна можливість.

Коли я тільки народився, Велика Британія щойно легалізувала гомосексуальність. Минулого року ми з моїм партнером побрались і розділили цю радість зі світом за допомоги соціальних мереж.

Лише кілька місяців тому Сполучені Штати повністю легалізували шлюби серед геїв. Прапори кольорів веселки осяяли Білий Дім. Це так. Тепер навіть Папа Римський запитує себе: "Хто я такий, аби засуджувати? Хто я такий, аби засуджувати?"

Коли я вперше приїхав до Києва, був чудовий літній вечір. Я давав безкоштовний концерт на Майдані в рамках кампанії з поширення знань про ВІЛ та толерантності до інфікованих цією хворобою. Понад 300 тисяч людей, серед яких були політики, священики, старі і молоді, слухали музику, сприймали інформацію та веселилися. Я відчував, що СНІД Фонд Елтона Джона отримав мандат на надання підтримки проектам, які проводяться в цій мальовничій країні. Наразі вже 40 проектів пропонують життєво важливу допомогу тисячам українських чоловіків, жінок і дітей, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації та віку.

Того вечора панувало таке відчуття, ніби Майдан обрав правильний бік. Такий Майдан я прагну бачити в новій Україні, гордій та красивій, де всім раді.

Я вважаю, що сприйняття людей незалежно від віку, раси, статі, етнічної приналежності та сексуальної орієнтації сьогодні є мірилом відкритого, толерантного і демократичного суспільства. Я прошу вас розпочати цей діалог. Я прошу вас перейнятися цією проблемою такою мірою, яку ви досі не вважали можливою. Я прошу вас від свого імені, а також від усіх членів ЛГБТ-громади України та світу. Це моральний імператив. Ми не повинні підвести один одного.

Люди в цьому залі мають найбільшу владу в Україні, а подекуди і в світі. У ваших силах наблизити настання цієї нової ери. Прошу вас скористатися цією владою та можливістю з розумом, аби забезпечити дотримання прав людини для всіх. Одного дня я сподіваюся повернутися до цієї благословенної країни і подякувати вам усім не тільки за початок такого діалогу, але й за зміну життя та, зрештою, зміну ходу історії.

Дякую!