“Peace Through Strength NOW!”. Підсумки другого дня Щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES)

11-12 вересня 2026 року в Києві відбулася 22-га щорічна зустріч Ялтинської Європейської Стратегії (YES) “Peace Through Strength NOW!”. У конференції, організованій Фондом Віктора Пінчука, взяли участь 700 провідних політиків, дипломатів, бізнесменів, військовослужбовців Збройних сил України, ветеранів, громадських активістів та експертів з 28 країн світу.

Чи може Україна продовжувати функціонувати в умовах війни?

Прем'єр-міністр України Сергій Корецький наголосив, що попри складний період та спираючись на підтримку партнерів, Україна має достатньо сил і рішучості, щоб пройти зиму, одночасно виконуючи тактичні завдання та продовжуючи стратегічний розвиток держави.

«Оптимізму вистачає, сил вистачає, бажання команди і всіх долати ці труднощі вистачає. Те, що це непростий період — факт, розраховую на підтримку і спільну роботу для того, щоб достойно пройти зиму і продовжувати далі вирішувати тактичні завдання та стратегічно розвивати державу».

Сергій Корецький також поінформував про плани влади щодо децентралізації енергетики та логістики, посилення співпраці з бізнесом і сусідніми державами, а також запровадження гнучких правил перетину кордону для безперебійних перевезень.

«Повинна бути децентралізація, як в енергетиці, логістиці, так і в інших секторах. Тому маємо чіткий план з рітейлерами та логістами. Знаємо, як його реалізувати. Маємо план, як втілити певні логістичні процедури з нашими країнами-сусідами. Розмовляємо про гнучку систему перетину кордону, швидку, безперебійну, такий собі fast-track для формування логістичних вантажів і повернення назад », — додав він.

Прем'єр-міністр України також розповів про ідею запровадження окремого державного фінансування страхування бізнесу від воєнних ризиків:

«Далі — страхування бізнесу, war risk insurance. Вважаємо, що класична форма не працює. Маємо чіткий план з міністром економіки і з міністром фінансів сформувати окрему статтю бюджету, куди держава має вкласти певну суму коштів».

Чи готова Україна до зими?

Карл Більдт, Міністр закордонних справ Швеції (2006–2014); Прем’єр-міністр Швеції (1991–1994); співголова ECFR; член правління YES, відкрив панель словами: «Окрім воєнних викликів на фронті, перед Україною стоїть ще одне нагальне завдання: вистояти цієї зими. Ми знаємо, що росіяни планують зробити її якомога важчою. Чи готова до цього Україна?».

Олександр Кравченко, Міністр економіки та довкілля України, ствердно відповів на питання Карла Більдта: «Безперечно, ситуація буде дуже складною. Ми також маємо враховувати той факт, що росія щодня руйнує українську інфраструктуру. За нашими оцінками, щорічні збитки від руйнування інфраструктури та основних засобів становитимуть близько 10 млрд. Збитки від руйнування портів лише цього року сягнуть 1,5 млрд».

«Через проблеми з експортом існує ризик втратити 40 млрд. Ми вдячні партнерам за підтримку українського експорту, однак нам потрібно знайти спосіб розблокувати морські вантажні перевезення. ».

«Зараз критично важливо підтримати аграрний сектор. Як зберігати продукцію, поки ми не можемо її експортувати? Що можна зробити для підтримки агробізнесу до початку наступного сезону? Як забезпечити йому ліквідність, доки ми відновимо експорт у значних обсягах?».

Мер Харкова Ігор Терехов вважає, що ключовим інструментом для ефективного нівелювання наслідків ударів по критичній інфраструктурі та забезпечення стійкості міст є децентралізація.

«Так, сьогодні складно, так, сьогодні дуже великі виклики, але ми маємо розуміти, що кожне місто, кожна громада повинні мати чіткий план дій. Що стосується міста Харкова, то так, ми пішли по шляху децентралізації і ми чудово розуміємо, які цілі ставить перед собою наш ворог — це великі ТЕЦ, це водопостачання, це наша енергетика. Але децентралізація дає унікальну можливість сьогодні відносно нівелювати цей великий ризик», — зазначив він на щорічній зустрічі YES 2026 Peace Through Strength NOW! у Києві.

Ігор Терехов зауважив: «Перед нами стоятиме дуже багато викликів. Але я впевнений, якщо у нас буде державницький підхід і ми сформуємо команди професіоналів на місцях, то ми витримаємо. Так, звісно, нам потрібна сучасна ППО, нам потрібна і допомога наших міжнародних партнерів, але головне — створити дієві команди і команди професіоналів, які будуть працювати».

Мер Харкова вважає ключовою запорукою стійкості України та досягнення справедливого миру непохитну єдність із міжнародними партнерами, своєчасну допомогу та спільну щоденну працю.

«Сьогодні дуже важливо, щоби і ми, і наші міжнародні партнери були разом, щоб ми отримували допомогу своєчасно, і щоби ми працювали над тим, щоб Україна вистояла і працювала на те, щоб Україна досягла миру», — підсумував Ігор Терехов.

Роксолана Підласа, народна депутатка України, Верховна Рада України, наголосила: «Буду відвертою: прогнози на зиму невтішні. Бюджет також не в найкращому стані. За попередніми даними про виконання бюджету за вісім місяців, витрати на національну безпеку й оборону становили майже 42 млрд доларів США. За рахунок власних доходів і запозичень вдалося залучити лише 39 млрд доларів США. На жаль, витрати на війну зросли настільки, що цього року ми не можемо профінансувати навіть базові потреби війська. Торік ми ще могли виплачувати зарплати військовим і покривати основні військові витрати, але тепер ми більше не можемо собі цього дозволити».

«Ми вже чули, що бюджетні надходження значно відстають від плану. Надходження від ПДВ та інші доходи також не відповідають плановим показникам. Головна причина полягає в тому, що росія цілеспрямовано атакує галузі та інфраструктуру, які приносять доходи, зокрема зернові коридори й металургійні підприємства. На їхнє відновлення потрібно багато часу. Наприклад, щоб відновити металургійну доменну піч, знадобиться три роки».

Пізніше під час дискусії вона додала: «Вихід із цієї ситуації один: якщо ви надасте Україні достатньо засобів протиповітряної оборони, нам не доведеться знову витрачати кошти на відновлення логістичних центрів, адже ми зможемо їх захистити».

Андерс Ослунд, старший радник Ради директорів Київської школи економіки, приєднався до обговорення із залу. Він зауважив, що Одеський порт повністю зруйнований внаслідок обстрілів і не може нормально функціонувати. Він запропонував рішення і наголосив на важливості ухвалення антикорупційного законодавства.

«Що можна зробити в даній ситуації? Ми маємо завдавати ударів по якомога більшій кількості російських кораблів. Це унеможливить їхнє перебування у Чорному морі й змусить росію розпочати переговори. Те саме стосується електроенергії — потрібно посилити удари по нафтопереробним заводам (вивести з ладу 50% виробництва), щоб вони не могли працювати».

«І, звичайно, потрібно негайно ухвалити антикорупційне законодавство, щоб Україна могла розблокувати фінансування».

Чи є зараз можливість для переговорів?

Фарід Закарія представив панельну дискусію «Чи є зараз можливість для переговорів?», поставивши низку запитань європейським спікерам: «На цьому етапі, якщо дивитися на ситуацію ззовні, у мене складається враження, що [Європа] обрала сторону. Ви хочете, щоб ваша сторона перемогла. Хіба не найкраще просто зробити все необхідне, щоб дати своїй стороні перемогти? Адже альтернатива полягає в тому, якщо вона програє, а це погано для вас».

Джонатан Пауелл, радник Прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки, поділився своїм досвідом, спираючись на участь у багатьох успішних переговорах — від Північної Ірландії до Гонконгу.: 

«У переговорах є поняття BATNA — найкращий варіант, який має сторона, якщо домовитися неможливо. По суті, ми намагаємося зробити для Путіна продовження війни менш привабливим варіантом, ніж досягнення угоди. А у випадку України — навпаки.

Коли ти перебуваєш у війні, вона часто здається нескінченною. Ти думаєш, що вона ніколи не закінчиться, а потім вона закінчується.

Добра новина полягає в тому, що в кінці тунелю є світло, а погана — в тому, що самого тунелю немає. По суті, те, що ми зараз намагаємося зробити, — це побудувати цей тунель. Якщо не буде процесу, якщо не буде тунелю, ми не прийдемо до миру».

Фабріціо Саджо, дипломатичний радник та радник з питань національної безпеки Прем’єр-міністра Італії, зосередився на темі єдності європейських інституцій. 

«Ця панель демонструє, наскільки Європа єдина, і я вважаю, що Європа повинна й надалі залишатися єдиною. Європі варто краще усвідомлювати свою роль у цьому мирному процесі».

«Ви запитували про приєднання України до НАТО. Але я вважаю ще важливішим те, щоб Україна стала частиною ЄС, і, як уже зазначили мої німецькі колеги, у вересні Канцлер запропонував почати думати над іншим підходом до того, як це можна реалізувати».

Еммануель Бонн, дипломатичний радник Президента, радник з питань національної безпеки, Офіс Президента Французької Республіки 

«По суті, нам потрібно створити достатньо надійні гарантії, щоб Росія більше не нападала на Україну. А також забезпечити достатню прозорість і для Європи, і для Росії, щоб вони могли співіснувати та поступово нормалізувати відносини. Це надзвичайно амбітне й складне завдання».

Ця війна, безумовно, змінила Україну, але вона також змінила Європу. Важко сказати, але, можливо, на краще — у тому сенсі, що тепер ми набагато точніше розуміємо, що нам потрібно робити разом і які спільні потреби ми маємо. Нам необхідно змінити звичний порядок пріоритетів у Союзі».

Ґюнтер Зауттер, радник Канцлера Німеччини з питань зовнішньої політики та безпеки, долучився до жвавої дискусії про внесок європейських партнерів України: 

«Обмеження було знято… Наш курс чіткий і абсолютно однозначний. Ми стоїмо разом з Україною і діємо разом із нашими європейськими партнерами.

Для нас надзвичайно важливо, щоб росія, москва, розуміли: ця підтримка не є половинчастою, вона нікуди не зникне і триватиме стільки, скільки буде необхідно».

«Історично це не вперше, коли ми стикаємося з експансіоністською, імперською поведінкою росії. Якщо подивитися на історію, ті, хто намагався їй протистояти, діючи злагоджено й спільно, досягали значно кращих результатів, ніж ті, хто з тих чи інших причин не зміг цього зробити».

Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов вважає, що вплив українських далекобійних санкцій яскраво проявився ще навесні, і його не можна недооцінювати, адже Російська Федерація вже відчуває наслідки цих дій.

«Перше — це різке погіршення становища у ВТБ банку, який є одним, скажімо так, з головних в Російській Федерації. Друге — це зниження, різке зниження, я б навіть сказав падіння, вартості Газпрому, який ще 20 років тому коштував за оцінками близько 270 мільярдів доларів. Зараз за різними оцінками ця сума впала до 30. Тому вплив суттєвий. Разом з тим, Російська Федерація все одно має спроможності для продовження ведення бойових дій. Це теж треба чітко розуміти», — зазначив він.

Керівник Офісу Президента України переконаний, що військові дії та удари по російських об’єктах мають посилювати позиції України й водночас створювати додатковий тиск на росію, підштовхуючи її до серйозних переговорів. 

«Все залежить від ситуації на полі бою. А все інше, я маю на увазі дальні удари та подібні дії — це є підштовхування Російської Федерації до проведення серйозних перемовин. Це посилює нашу позицію і ослаблює її позицію. Зрештою, колись це дасть свій результат», — зауважив генерал Буданов.

Кирило Буданов закликав партнерів посилювати санкційний тиск на Росію та наголосив, що єдність України, Європи та США є головною запорукою протидії агресії.

«Я всіх закликаю не послаблювати санкційний режим, щоб росіяни не могли далі фінансувати російську військову машину. А вони саме в цьому процесі були і будуть залучені. Тож давайте вірити в Америку, вірити в Європу і, головне, вірити в Україну. Разом ми сила, якщо ми єдині, ніхто нічого не зробить. Якщо ж будемо тягнути, як лебідь, рак і щука, — результат буде зрозумілий заздалегідь», — переконаний керівник Офісу Президента України.

Також він зауважив, що Україна готова до активної участі у формуванні нової європейської архітектури безпеки та закликав до поглиблення співпраці, спільних операцій і єдності з європейськими партнерами.

«Україна безумовно готова до активної участі у [створенні нової європейської архітектури]. Україна це пропонує, пропонує абсолютно відкрито, не кулуарно, починаючи з відомих вже всім Drone Deal, це те, що ми можемо робити зараз, ви маєте зрозуміти, і до пропозиції більш глибокого об'єднання наших зусиль, співпраці, операцій та, зрештою, єдності, про яку я вже казав, і ще раз скажу, і Президент України про це постійно говорить: “Ми частина Європи”. Подобається комусь це чи ні, так воно і є. І ми маємо бути разом», — підсумував керівник Офісу Президента України Кирило Буданов.

На що сподівається Кремль і як цьому завадити

Під час панельної дискусії «На що сподівається Кремль і як цьому завадити» Ніл Фергюсон, старший науковий співробітник Інституту Гувера Стенфордського університету, порушив питання, чи готове західне суспільство й надалі підтримувати Україну в довгостроковій перспективі: «Якщо сказати британцям, французам і американцям, що Україна перестане бути частиною західного світу й опиниться у сфері впливу росії, більшість із них відповість: “Ну то й що? Навіщо нам витрачати трильйон доларів, щоб цьому запобігти?”. Саме вирішенням цієї проблеми, на мою думку, нам і потрібно зайнятися».

Борис Джонсон, Прем’єр-міністр Великої Британії (2019–2022), зазначив: «Значна перевага, яку має Путін і яка була в нього від самого початку, — чітке розуміння своєї мети. Він прагне в будь-який спосіб не допустити, щоб Україна опинилася в західному таборі. А ми й самі досі не визначилися з власною метою. Лише чітке розуміння того, чого ми прагнемо, допоможе покласти цьому край».

«Путін — мерзотник, — додав Джонсон. — Він бандит. Він кадебіст і хуліган. По суті, це імперська війна. Вона ґрунтується на переконанні росії, що без України вона не матиме ані майбутнього, ані імперії, ані гідності.».

Еліс Руфо, Міністерка-делегатка при Міністрі збройних сил Франції, зазначила: «путін дуже недооцінив стійкість України, але водночас недооцінив і європейців. Він думав, що ми не підтримаємо Україну, що цієї підтримки надовго не вистачить, що ми не залишимося поруч і що всередині НАТО та ЄС виникне розкол. Найкращою відповіддю стало те, що ми зберегли єдність

Ми маємо чітко заявити, що захищатимемо Україну та Європу. », — підсумувала Руфо.

Девід Петреус, партнер інвестиційної компанії KKR, зазначив: «путін розраховує перемогти, оскільки переконаний, що час на його боці. Він думає, що росія зможе витримати тягар війни довше, ніж Україна та Захід. Він розраховує на виснаження України та Заходу, а також на політичні зміни в Європі та США, внаслідок яких окремі політичні кола почнуть ставити під сумнів подальшу підтримку України».

«Я цілком упевнений, що Україна вистоїть цієї зими, — додав Петреус. — Питання лише в тому, наскільки важким буде це випробування. Усе українське суспільство докладає зусиль, щоб упоратися з ним».

Тарас Качка, Представник України при Європейському Союзі, Торговельний представник України, наголосив: «російська імперія досягала успіху лише тоді, коли Україна була її частиною. Вони думали, що ми на їхньому боці. А насправді ж у протистоянні з нами вони програють. Тепер все дуже просто: ми або переможемо, або програємо. Стратегія зрозуміла».

«Коли б не завершилася війна, росія ще щонайменше десять років після цього становитиме для нас загрозу. Для того, щоб гарантувати безпеку для України впродовж наступного десятиліття, знадобиться понад трильйон євро. Нам потрібна десятирічна стратегія підтримки української армії з боку Європи та інших союзників».

Карло Масала, професор з питань безпеки та оборони, Університет Бундесверу в Мюнхені, виступаючи із залу, прокоментував: «Я цілком переконаний, що амбіції росії виходять далеко за межі України. Вони прагнуть зруйнувати НАТО і хочуть довести, що Альянс сильний лише на папері та не має ані волі, ані спроможності відповісти на російські провокації на східному фланзі».

Габріеліус Ландсбергіс, Міністр закордонних справ Литовської Республіки (2020–2024); засновник ГО Friends of Democracy, сказав наступне: «Ми упускаємо один важливий момент: йдеться не лише про Україну. Насправді йдеться про масштабну зміну балансу сил на європейському континенті. росія вважає, що американцям більше не цікаво захищати Європу, а самі європейці до цього просто не готові».

На запитання про можливий масштаб відповіді Європи Ландсбергіс відповів: «Спочатку українці збільшили виробництво дронів з одного до п’яти мільйонів. Цього року кількість сягнула вже десяти мільйонів. Щоб продемонструвати путіну нашу рішучість, потрібно вийти на виробництво 100 мільйонів дронів на рік. Разом із Європою ми здатні цього досягти. Думаю, це дасть путіну чітко зрозуміти, що вплинути на баланс сил йому не вдасться».

Данило Ваховський, виконавчий директор «Генерал черешня» (General Cherry), зазначив: «Інновації з’являються завдяки трьом чинникам: змінам у тактиці ворога, новим підходам наших військових і розвитку технологій».

«Зараз наша ціль — тісніше співпрацювати з бригадами. Ми передамо військовим кілька розробок, створених спеціально для конкретних підрозділів. Ці розробки будуть дуже ефективними».

Шон Планкі, генеральний директор UForce USA, зауважив дух інновацій, який став визначальною рисою українських військових зусиль: 

«Всі інновації мають потужну базу. Створюючи щось нове, ми щоразу спираємося на напрацювання наших попередників. Уся західна цивілізація та її інновації стоять на плечах гігантів. І сьогодні цими гігантами є інженери, які працюють тут, в Україні».

«Чимало інновацій, про які говорили інші учасники дискусії, так і залишаються лише розрахунками на дошці. Проривні ідеї не доходять ані до випробувань, ані до практичного застосування. Вони так і залишаються на початковому етапі, оскільки цикл державного фінансування у США триває три роки».

«Світ і західна цивілізація нарешті починають усвідомлювати, наскільки важливими для кожної економіки є морські перевезення. 90% усього, що ми сьогодні маємо, і у що вдягнені, доставляється водним шляхом. Саме морський транспорт є основним способом перевезення товарів».

Ірина Терех, генеральна директорка Fire Point, прокоментувала: «У технологічних перегонах усе постійно змінюється. Іноді ви перемагаєте, іноді програєте, і це цілком природний процес. Часом ситуація поліпшується, часом стає складнішою. Але загалом саме так і працюють інновації».

«У 2026 році Україна запустила по росії вдвічі більше далекобійних ударних дронів, ніж росія по Україні. А ще у 2022 році ніхто не повірив би, що таке можливо».

Данило Цьвок, генеральний директор Defense AI Center «A1», зауважив: 

«Питання в тому, як швидко доопрацьовувати рішення та перетворювати ідею на реальний пристрій, який можна випробувати на полі бою. Ми переконані, що саме ШІ допоможе розв’язати це завдання. Він може стати потужним інструментом для створення справді корисних інноваційних рішень».

«Ми щиро віримо, що ця технологія може дати Україні перевагу. Завдяки їй ми зможемо швидше й дешевше створювати нові рішення та першими застосовувати їх на полі бою».

«У сфері оборони неможливо створювати рішення на основі ШІ без реальних даних. Лабораторних умов для цього недостатньо. Тому Україна, на жаль, сьогодні стала світовим центром оборонних технологій, де їх застосовують безпосередньо на полі бою. Я переконаний, що саме в Україні з’явиться система нового покоління, на яку спиратиметься увесь західний світ».

Майбутнє війни та глобальної могутності: чи зможе Захід достатньо швидко впроваджувати інновації?

Фарід Закарія, ведучий CNN та автор бестселерів, модерував панельну дискусію «Майбутнє війни та глобальної могутності: чи зможе Захід достатньо швидко впроваджувати інновації?» та розпочав її з питання про Україну як передній край технологічної війни: «Україна була форпостом свободи — сміливою демократією, що боролася проти агресії авторитарної імперії.. Але Україна також стала передовим рубежем технологій. На полі бою відбувалося щось надзвичайне».

«Українці демонструють неабияку інноваційність. Те, що їм потрібно, — це масштаб. Їм необхідно мати можливість збільшувати кількість цих систем і налагодити їхнє масове виробництво. Що потрібно для того, щоб Україна досягла необхідного масштабу й могла перемогти у цій війні, протистоячи противнику, населення якого в чотири рази більше, а економічна потужність — у десять разів вища?».

На запитання, чого Захід має навчитися в України, Ден Дрісколл, колишній Міністр армії США, відповів:

«У цей переломний момент ми перебуваємо на порозі чергових кардинальних змін. Швидкість і масштаб розвитку штучного інтелекту та обчислювальних потужностей, які невдовзі будуть інтегровані в ці системи озброєння, створять для України неймовірну можливість випередити росіян, перевершити їх в інноваціях і побудувати сильніші партнерства. Нас відділяє лише кілька місяців від появи нових рішень, які змінять саму природу ведення війни».

Ерік Шмідт, колишній генеральний директор і голова правління Google, розповів про те, як змінюється характер ведення війни: «Практично всі традиційні уявлення про війну та окремі види військової техніки сьогодні, ймовірно, вже не відповідають дійсності. Кораблі — це великі мішені. Танки — жахлива ідея. Дрони можуть здаватися іграшками, але, особливо коли їх застосовують роєм, вони надзвичайно потужні».

«Після чотирьох з половиною років війни Україна знає, що робить. Країна організована так, щоб перемогти в цій війні. Чого бракує? Грошей. І друге — масштабування. Це велика війна. Потрібно багато всього. Правильне рішення — залучити контрактних виробників на Заході, щоб допомогти забезпечити Україну необхідними оборонними та наступальними системами».

Відповідаючи на запитання з аудиторії щодо фінансування з боку США, європейської підтримки та заморожених російських активів, Радослав Сікорський, Віцепрем’єр-міністр і Міністр закордонних справ Республіки Польща, зазначив: «Очевидна відповідь полягає в тому, що половина фінансування фактично вичерпалася, оскільки Сполучені Штати не ухвалили наступного додаткового пакета фінансування. США не фінансують цю війну. Вони продають певну зброю Європі, але не фінансують Україну. Було б справді дуже корисно, якби США зрівнялися за обсягом підтримки з Європою. Європейський Союз надав кредит у розмірі 90 мільярдів євро, який ще не виплачено повністю. Є також очевидне джерело коштів — заморожені російські активи. Ми раніше заявляли, що росія не отримає ці гроші, доки не виплатить Україні репарації. Єдине питання полягає в тому, чи передати ці кошти Україні після війни для її відбудови, чи зробити це зараз, щоб не допустити її подальшого руйнування?».

Чи здатна Європа разом з Україною стримати росію?

Панельну дискусію відкрила модераторка Наталія Гуменюк, генеральна директорка Public Interest Journalism Lab, зазначивши: «Я дозволю собі перейменувати цю панель. Немає жодних сумнівів, що Європа разом з Україною МОЖЕ стримати росію. Але одна без іншої цього зробити не зможе».

Говорячи про те, що необхідно для ефективного стримування росії, Ігор Жовква, заступник керівника Офісу Президента України, назвав три ключові умови: «У кожному процесі є певні “але”, “якщо” і, на жаль, певні затримки. Ми не лише можемо, а й повинні і будемо стримувати росію. Для цього є три дуже важливі умови:

1. Мужність і політична воля. Порівняйте 2022 рік із сьогоденням: принаймні країни, представлені в цій аудиторії, мають політичну волю щодо України — на відміну від ситуації 2014 року, коли Європа проспала Крим. Якби європейські держави мали таку саму політичну волю у 2014-му або у 2021 році, агресор двічі подумав би, перш ніж ухвалити це жахливе й безглузде рішення. І наслідки не були б настільки катастрофічними для нас, українців.
2. Фінанси — інвестиції у війну. У дронову індустрію України недостатньо інвестують. Набагато економічно ефективніше інвестувати зараз, ніж потім відбудовувати з нуля щось у ваших країнах.
3. Швидкість, оперативність, готовність реагувати, швидкі відповіді. Україна живе на високій швидкості. Те, про що ми просимо ваші країни: якщо ви не можете рухатися з нашою швидкістю, то рухайтеся хоча б на половину нашої швидкості».

Радослав Сікорський, Віцепрем’єр-міністр і Міністр закордонних справ Республіки Польща, сказав: «Щоб стримати путіна, нам потрібно переконати його, що європейці будуть чинити опір.  У нас є засоби, щоб змусити його понести непосильні витрати. Лише Рада держав Балтійського моря має більший оборонний бюджет у мирний час, ніж росія — у воєнний».

Президент Кільського інституту світової економіки Моріц Шуларік звернув увагу аудиторії на економічний парадокс європейської оборони, зазначивши: «ВВП Європи більший за ВВП Китаю і становить 26–27 трильйонів доларів. Ще приблизно десять років тому він був такого самого розміру, як ВВП США, і він у 17 разів більший за ВВП росії.

Минулого року ми витратили 2% ВВП на оборону. Ми витратили 60% від того, що витратили США. Чи отримуємо ми хоча б приблизно 60% їхніх спроможностей?

Питання не в обсязі вкладених ресурсів, а в результаті. Якби США мали 50 армій, 50 військово-морських сил і 50 військово-повітряних сил, вони були б настільки ж результативно неефективними, як і Європа.

Ми маємо визнати цю проблему. Ми живемо у фрагментованому й неефективному європейському оборонному просторі. Україна може допомогти нам це змінити».

Керівник Центрального управлінського штабу та очільник Спеціального штабу з питань України Федерального міністерства оборони Німеччини Йоахім Кашке сказав: «Ми можемо говорити про готовність воювати. Особисто я вважаю, що ми безумовно будемо воювати, якщо буде потрібно. У межах сильного альянсу — одного з найпотужніших альянсів у світі.

Говорячи про антибалістичну коаліцію, він продовжив: «Країни мають об’єднати промисловість за допомогою стимулів. Нам потрібні ракети-перехоплювачі. Попри всі зусилля, ми ще не досягли результату,нам треба більше часу, щоб створити рішення, яке можна масштабувати.

Через цей тиск існує сильне відчуття відповідальності».

Бенжамен Хаддад, Міністр-делегат у справах Європи при Міністерстві Європи та закордонних справ Франції, сказав: «росія розраховувала, що ми втратимо рішучість, але цього не сталося. Через чотири з половиною роки ми тут і обговорюємо вже 22-й пакет санкцій проти росії, ми забезпечуємо 100% фінансування, ми бачили ту зустріч в Овальному кабінеті, ми активізувалися, забезпечили фінансування у розмірі 90 мільярдів євро, і завдяки виборам в Угорщині маємо більш єдину Європейську раду».

«Ключове зараз — прискорити те, що ми вже робимо, тому що росія стає агресивнішою.

Нам потрібно інвестувати швидше й розумніше. Наразі надто велика частина цих коштів спрямовується на закупівлі за межами Європи».

Україна — історична територія інновацій

Панельна дискусія «Україна — історична територія інновацій» була присвячена глибокому осмисленню української історії, натхненному поточним дослідницьким проєктом. Модератор Ніл Фергюсон, старший науковий співробітник Інституту Гувера Стенфордського університету, зазначив: «Україна відігравала виняткову роль у сучасній історії як територія надзвичайно гострих конфліктів, і ми говоримо про деякі причини цього. Це її топографія, доступність, привабливість, те, що це місце, де культури змішуються, але водночас і стикаються. І ми також говоримо про сили зла й добра, які тут боролися.

Це захопливий приклад того, як історики починають інтегрувати знання про ДНК, а також археологічні дані у свою роботу».

Тімоті Снайдер, завідувач кафедри сучасної європейської історії  ім. Темерті, Університет Торонто, Школа глобальних відносин та державної політики імені Мунка, сказав: 

«Насправді неможливо займатися сучасною політикою чи сучасною стратегією без знання історії».

«Українцям загалом і моїм українським колегам зокрема робить велику честь те, що в час війни, коли відбувається так багато всього іншого, вони з ще більшою наполегливістю й зосередженістю, але водночас із великою відкритістю та допитливістю працюють над фундаментальним питанням про те, хто такі українці».

Борис Ґудзяк, митрополит-архієпископ Філадельфії Української греко-католицької церкви долучився до дискусії.

«У цьому [проєкті з історії України] є глибокий етичний вимір. Ми перебуваємо посеред війни. Війна — це руйнування і роз’єднання. Ця війна побудована на історичній брехні, а також на історії імперій і релігій».

«Через те, що у свідомості людей існує росієцентричний погляд на слов’янську історію, багато хто думав, що Україна не протримається й трьох днів. Це безпосередньо призводить до дуже конкретних стратегічних і тактичних помилок та хибних уявлень».

Ярослав Грицак, історик; доктор історичних наук; професор Українського католицького університету, провів паралелі між нинішньою ситуацією та минулим України.

«Не лише сьогодні Україна має глобальне значення. Так було вже не раз — під час Першої світової війни, Другої світової війни, у XVII столітті, а також у часи формування перших міст».

Це ключова територія. Якщо ви хочете бути модернізованою наддержавою, ви маєте контролювати цю територію — через ресурси та політичне значення.

З Україною росія є [наддержавою], як Сполучені Штати. Без України росія — як Канада… У цьому полягає історична місія України: зробити росію нормальною державою, зробити її Канадою».

У цьому полягає ключова відмінність між Україною та росією. На щастя, Україна не має “золотого віку”, до якого потрібно повертатися. Золотий вік України — у майбутньому!».

Від передової до наших партнерів: Peace Through Strength NOW

«Це війна екзистенційна, війна за збереження себе, за збереження своєї спільноти, за збереження, власне, свого суспільства, але разом з тим це і війна за цю державу. Мені здається, це те, що нас зараз відрізняє від нас столітньої давнини. І я думаю, що саме в цьому запорука того, що Україна цю війну не програє», — додав Сергій Жадан, військовослужбовець 13-ї оперативної бригади «Хартія».

Командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко, зазначив:

«Для того, щоб зупинити бойові дії, ми з вами мусимо працювати у пришвидшеному режимі, аби українська держава та українське військо отримували все необхідне для можливості послабити й знищити російську федерацію. У цей же час треба не забувати про санкційну політику. Санкції — це те, що з'їдає противника поетапно, але дуже важливо посилювати їх і контролювати їхнє виконання. Тоді прямий вогневий вплив, далекобійна зброя плюс санкційна політика — це все те, що позбавляє росію можливості вести активні бойові дії».

Офіцерка артилерійської розвідки Національної гвардії України Олена Апчел впевнена, що безкарність є зброєю, яку значна частина міжнародної спільноти свідомо чи несвідомо продовжує надавати росії ще з 2014 року.

«Я вважаю, що безкарність — це теж зброя. Це та зброя, яку, на превеликий жаль, за перші 8 років війни росії проти України більшість міжнародної спільноти передала в руки росіянам. Я вважаю, що це той тип зброї, який, на превеликий жаль, частина світу продовжує передавати в руки росіянам щоразу, коли продовжує називати війну росії проти України конфліктом, подією, складною ситуацією, агресією…», — наголосила Олена Апчел.

Начальник управління протиповітряної оборони 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Артем Скуратівський переконаний, що еволюція українських спроможностей за умови надання необхідних інструментів дозволяє перейти від закликів закрити небо над країною у 2022 році до готовності самостійно забезпечити безпеку повітряного простору всього світу.

«У 2022 році ми просили закрити небо над територією України. Зараз я з упевненістю скажу: дайте нам інструмент, і ми закриємо небо не тільки над територією України, а й захистимо весь світ».

Заключне слово

Александр Кваснєвський, Президент Республіки Польща (1995–2005); голова правління YES, завершив конференцію, зазначивши: «Справжня сила України — це її народ, її армія та її молоде покоління. Це добре освічене, надзвичайно рішуче й патріотичне покоління, яке має неймовірну здатність розробляти та впроваджувати нові технології. Єдність Європи — це також велика сила, і сьогодні більша частина підтримки надходить саме з Європи».

«Найгірше, що могло б статися сьогодні, коли з одного боку ми маємо путіна та його імперіалістичну політику, — це розкол між Америкою та Європою. Нам потрібно працювати разом — не просто ухвалюючи покрокові рішення та реагуючи на події, а маючи стратегію щодо України. Місце демократичної, суверенної України — у Північноатлантичному альянсі», — додав Кваснєвський.

Фото доступні тут 

Відео доступні за посиланням youtube.com/user/PinchukFoundation/