YES та Фонд Віктора Пінчука провели 7-й Український ланч під час Мюнхенської конференції з безпеки

17 лютого 2024 року на полях Мюнхенської конференції з безпеки Ялтинська європейська стратегія (YES) та Фонд Віктора Пінчука провели 7-й Український Ланч у Мюнхені на тему «2024 — у наших руках». У центрі уваги заходу були нагальні потреби України задля забезпечення перемоги у боротьбі проти жорстокої й неспровокованої агресії росії. Учасники дискусії обговорили шляхи надання Україні вкрай необхідної підтримки в умовах глобальних викликів.

Участь у дискусії взяли Петр Павел, Президент Чехії; Кая Каллас, Прем'єр-міністерка Естонії; Александер де Кроо, Прем'єр-міністр Бельгії; Метте Фредеріксен, Прем'єр-міністерка Данії; Енн Епплбом, штатна авторка видання The Atlantic, старша наукова співробітниця інституту Агора при Школі перспективних міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса, лауреатка Пулітцерівської премії 2004 року; Гілларі Клінтон, професорка Школи міжнародних і суспільних відносин, Держсекретарка США (2009-2013); Ніколай Денков, Прем'єр-міністр Болгарії; Радослав Сікорський, Міністр закордонних справ Польщі; Андрій Єрмак, Керівник Офісу Президента України; Девід Петреус, генерал армії США у відставці, голова правління KKR Global Institute, колишній директор Центрального розвідувального управління США та колишній командувач американськими та коаліційними збройними силами в Іраку та Афганістані та Тімоті Снайдер, професор історії та світової політики Єльського університету. Дискусію модерувала головна редакторка видання The Economist Занні Мінтон Беддос.

Відкриваючи захід, Віктор Пінчук, засновник Ялтинської Європейської Стратегії (YES), Фонду Віктора Пінчука та EastOne, підкреслив, що витрати Росії на ведення жорстокої війни в Україні становлять до 8% ВВП країни, в той час як військові витрати США та Європи на підтримку України менші за 1% ВВП.

«Російські очільники стверджують, що ця війна є екзистенціальною. Захід поки що не бачить її такою. Це неправильно», – сказав Віктор Пінчук.

«Україна не може довго утримувати лінію фронту без достатньої кількості зброї та боєприпасів. Немає часу чекати, поки США та Європа розберуться, хто і коли готовий надати ті чи інші види зброї», – додав він. 

«2022 рік був роком, коли всі недооцінювали Україну. 2023 рік був роком, коли всі недооцінювали нашого ворога. 2024 рік буде моментом істини. І цей момент істини здебільшого у ваших руках», – підсумував Віктор Пінчук. 

Занні Мінтон Беддос розпочала дискусію, зауваживши, що цього разу учасники Українського Ланчу у Мюнхені «зустрілися у набагато більш серйозний момент»: «Сьогодні вранці було оголошено про відступ з Авдіївки. Ми є свідками болісної нестачі зброї в Україні. Пакет допомоги Україні не був ухвалений Сполученими Штатами».

Вона запросила учасників дискусії обговорити потреби України на полі бою в короткостроковій перспективі, а також розглянути довгострокові перспективи майбутнього Європи з точки зору безпеки.

Петр Павел визнав, що Росія зуміла перейти до військової економіки й виробила більше зброї та боєприпасів, ніж Захід зміг колективно надати Україні: «Що ми можемо зробити в цій ситуації, так це підтримати Україну постачанням зброї та боєприпасів з усіх доступних джерел. І я думаю, що ми повинні діяти так само інноваційно та гнучко, як і українські солдати на полі бою».

«Президенту путіну вкрай необхідно показати, що дії росії в Україні - це успіх. Ми не повинні давати йому таку можливість. По-перше, маємо допомагати Україні утримати її територію, а по-друге, продовжувати наші зусилля з інтеграції України як до ЄС, так і до НАТО. Чітко підкреслюючи, що тимчасова окупація частини української території для нас не є перепоною на шляху України до ЄС і НАТО. Це не лише дало б Україні чіткий сигнал, що ми налаштовані серйозно. Але це також дало б чіткий сигнал президенту путіну, що він не досягне успіху», – сказав він.

Метте Фредеріксен закликала негайно надати Україні більше артилерії та боєприпасів: «У Європі все ще є запаси боєприпасів. Це не питання виробництва. У нас є зброя, у нас є боєприпаси, у нас є засоби протиповітряної оборони, які ми не маємо використовувати в даний момент, і ми повинні відправити їх в Україну».

Гілларі Клінтон підтримала цю думку і зауважила: «Необхідно визнати, що якими б не були причини аби спочатку не надавати Україні артилерію більшої дальності і краще захистити небо, вони більше не мають значення з огляду на реальну ситуацію на полі бою і майбутнє цього конфлікту, а також зважаючи на те, що він означає для всіх нас».

«На мою думку, дуже важливо бути реалістами. Ми повинні набагато краще переконувати себе, наші країни й уряди в тому, що ми повинні бути разом з Україною і зробити все можливе, щоб вона перемогла», – додала Гілларі Клінтон.

Андрій Єрмак наголосив на потребі України у зброї та боєприпасах: «Критичною проблемою є час. Ви бачите, що сталося в Авдіївці, бачите, що відбувається по всій лінії фронту. Наші герої тримають оборону, але це неможливо без достатньої кількості боєприпасів, достатньої кількості зброї, достатньої кількості засобів протиповітряної оборони. Тому дуже важливо, щоб все відбувалося вчасно».

Девід Петреус підкреслив військові успіхи України в Чорному морі: «Ми не повинні випускати з уваги величезний успіх останніх шести-восьми місяців, якого було досягнуто в Чорному морі. Хто цього досягнув? Українці. Це були їхні морські безпілотники, яким це вдалося».

Як зауважив Александер де Кроо: «Україна бореться не лише за Україну. Вона бореться за наші цінності. І цілком зрозуміло, що ми, як європейці, матимемо справу з росією протягом наступних десятиліть. Це – росія, яка не є другом і має лише погані наміри стосовно всіх своїх сусідів».

 «Є тільки одна країна, яка буде платити за відновлення України – це росія і тільки росія. Росія заплатить за це», – прокоментував де Кроо перспективу використання заморожених активів росії на користь України.

Кая Каллас зазначила: «Важливо думати про нестандартні рішення, і ми повинні зосередити наші зусилля на цьому. Одним з таких нестандартних рішень, якого бояться росіяни, є замороження їхніх активів. Росіяни бояться цього».

Коментуючи питання про те, чи змінюється відчуття власної безпеки у європейців, Кая Каллас зазначила: «Ми в Естонії збільшили виробництво боєприпасів у 10 разів. І з різних європейських країн надходять сигнали про те, що будуються нові заводи. Тож ми можемо надати Україні те, що обіцяли, і зробити це швидко».

Радослав Сікорський застеріг: «Стримувати путіна після того, як він завоює Україну, буде набагато дорожче, ніж допомагати Україні зараз. Тому що путін зробить з усією Україною те, що він зробив з Донбасом. Він буде експлуатувати людські та промислові ресурси, щоб піти далі. Він мобілізує українців до своєї армії, щоб напасти на нас. Це жахлива перспектива».

«Ми знаходимося на лезі ножа. Європа на даний момент не здатна виробляти все необхідне обладнання та боєприпаси. Ми не можемо зробити це без США. І якщо США не ухвалять цей пакет допомоги, Україна опиниться у дійсно скрутному становищі. А США будуть сприйматися як ненадійний партнер і союзник», – додав він.

Ніколай Денков сказав: «Небезпека існує. Кожен громадянин Європи повинен розуміти, що життя, яким ми насолоджуємося, життя, в якому ми хочемо бути в безпеці, може зникнути, як це траплялося багато разів в історії».

Енн Епплбом зауважила: «Ця війна закінчиться, коли росія піде. І не має значення, як росія піде або чому вона піде. Ми недостатньо творчо підходимо до боротьби з нею тими різними способи, якими вона воює проти нас».

Тімоті Снайдер зазначив: «Війну не завжди можливо виграти. Але ви ніколи її не виграєте, якщо не ставите перемогу за мету. Ми повинні поставити собі за мету перемогу. У 2024 році європейці мають допомогти українцям втримати лінію фронту з допомогою американців чи без неї».

Українські волонтери, парамедики та ветерани також долучилися до дискусії. 

Юлія Паєвська із позивним "Тайра", українська волонтерка та парамедикиня, розповіла: «Тільки на війні я зрозуміла, що є найвищою цінністю. Це присвятити своє життя тому, що ти найбільше любиш. Я найбільше люблю свою країну. Я молюся, щоб жоден з вас, щоб ваші діти не були змушені захищати свою землю, через те, що росіяни вирішили, що вони мають на неї право».

«Дайте нам цю зброю. Нехай вона вже здохне. Ми це зробимо. Допоможіть нам трошки, ми впораємося», - додала вона.

Олександр Баталов, військовий медик Збройних сил України, зазначив: «Ми хочемо повернути дух свободи, коли не треба боятися звуку повітряної тривоги і шукати укриття в підвалі. З вашою зброєю та підтримкою ми зможемо досягти цього швидше».

Гліб Стрижко, захисник Маріуполя, керівник Veteran Hub у Києві, сказав: «У мене є мрія, що війна нарешті закінчиться, і я буду жити із своєю  собакою, своєю дівчиною, яка стане моєю дружиною, і рано чи пізно у мене будуть діти. У нас буде свій будинок, і ми зможемо спокійно жити. Будь ласка, допоможіть мені здійснити мою мрію».

Відеозапис Українського ланчу доступний на Youtube-каналі Фонду Віктора Пінчука.

Фото доступні за посиланням.

Український ланч у Мюнхені вже всьоме став платформою для обговорення безпекової ситуації в Україні та її наслідків для Європи й міжнародного порядку світовими та українськими лідерами думок. У попередні роки участь у дискусіях брали Президент України Володимир Зеленський, Президент Чехії Петр Павел, Прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, Віцепрем'єр-міністерка Канади Христя Фріланд, Прем'єр-міністр Албанії Еді Рама, Прем'єр-міністерка Естонії Кая Каллас, Прем'єр-міністерка Фінляндії (2019-2023) Санна Марін та низка експертів, як-то: Девід Петреус, Роберт Гейтс, Занні Мінтон Беддос, Енн Епплбом, Джеймс Меттіс та інші.

Протягом останніх п'яти десятиліть Мюнхенська конференція з безпеки стала головним світовим форумом для обговорення політики безпеки. Щороку в лютому в ній беруть участь понад 500 високопосадовців з усього світу — з-поміж них керівники держав, міністри, провідні діячі міжнародних та неурядових організацій, а також впливові представники бізнесу, засобів масової інформації, академічних кіл і громадянського суспільства – аби долучитись до активного обговорення сучасних і майбутніх викликів у сфері безпеки.