Патрік (Пет) Кокс

Патрік (Пет) Кокс

Патрік (Пет) Кокс є випускником Трініті-коледжу в Дубліні. Працював дослідником в Інституті державного управління (Дублін) та в Національному інституті вищої школи університету Лімерик, а також телеведучим на каналі RTE (ірландське телебачення). Він був генеральним секретарем партії Прогресивних демократів (1986-1989), три рази обирався до Європейського парламенту від виборчого округу Мюнстер (1989-2004), двічі - на пост голови групи ліберальних демократів (1998-2002) і один раз до Dáil Éireann, ірландського парламенту (1992-1994). З січня 2002 по червень 2004 року Пет Кокс займав посаду Президента Європейського парламенту, де пріоритетним напрямком його діяльності стало розширення ЄС. Після складання повноважень Президента парламенту він двічі обирався на пост голови Міжнародного Європейського Руху (2005-2011). На сьогодні пан Кокс є членом правління одразу кількох благодійних фондів, які реалізовують проекти в сфері освіти та покращення демографічної ситуації. Він координує проект створення транс’європейських залізниць високої пропускної здатності між Німеччиною, Австрією та Італією, а також входить до низки дорадчих органів приватних організацій. Пет Кокс є президентом Французького Альянсу (Дублін), президентом Асоціації колишніх членів Європейського парламенту та головою Лімерику – міста Національної Ірландської культури 2014. У контексті відносин Україна-ЄС і саміту Східного партнерства у Вільнюсі разом з колишнім Президентом Польщі Александром Кваснєвським пан Кокс здійснив понад два десятки візитів в Україну як спеціальний представник Європейського парламенту. Пан Кокс удостоєний низки почесних докторських ступенів, національних нагород восьми держав-членів ЄС, Міжнародної премії імені Карла Великого; під час роботи в парламенті був визнаний депутатом року Європейського парламенту, Ірландським європейцем року, став першим лауреатом премії Трансатлантичного бізнесу Американської торгової палати ЄС.

Цитата

img
Джеймс Вульфенсон, 6-та ялтинська щорічна зустріч, 2009
«Економічний центр світу переміщується в Азію»