Щастя є. Найяскравіші цитати політиків, вчених і діячів культури на форумі YES
Меню розділуЯк зробити громадян країни щасливими, а політику успішною? Політики, вчені та діячі культури намагалися знайти відповідь на це питання на форумі Ялтинська європейська стратегія (YES).
Джеффрі Сакс, директор Центру сталого розвитку Колумбійського університету, констатував, що зростання доходів населення в США так і не призвело до підвищення індексу щастя:
Те, що сталося в США, — ми стали дуже багатими і при цьому все більш нещасними. Ми вийшли на рівень доходів $65 тис. на душу населення, але щастя все немає. Кількість самогубств і неврозів лише зростає. Навіщо тоді всі ці гроші, якщо немає нормального життя? Важливо, щоб уряди почали звертати увагу на результати, що стосуються рівня щастя громадян, а не лише на традиційні економічні показники.
Тоні Блер, колишній прем'єр-міністр Великобританії, говорив, що соціальні мережі впливають на політику, але вони не повинні знецінювати експертизу:
Я знаю багато про футбол, але будь-який менеджер Newcastle United знає про нього набагато більше. І так у будь-якій сфері життя. Зараз багато хто думає, що повинен бути негайний перехід від висловлювання думки в соціальних мережах до прийняття рішення. Тому люди у Великій Британії говорять: ці члени парламенту — вони не відповідають волі народу. Але насправді ці парламентарії вивчають питання — для цього їх і обрали.
Робін Райт, актриса і режисер, запевняла, що сучасній політиці не вистачає правильної комунікації з людьми:
Як зробити політику щасливою? Щастя — це єднання, комунікація. Якщо є єднання — ви не відчуваєте злості, не нападаєте. Тоді є прогрес і настає щастя.
Йон Гнарр, актор, письменник і колишній мер Рейк’явіка, пояснив, чому не слід недооцінювати коміків:
У мене було упереджене ставлення до політиків. Коли я став одним із них, я зрозумів, що політики — це такі ж люди, як ви і я, як вчителі… Що ж стосується комедіантів — вони не божевільні. Вони зазвичай дуже розумні і здібні люди. І те, що коміки смішні, не означає, що вони несерйозні.
Святослав Вакарчук, народний депутат із фракції Голос, пояснив, що сильні інституції важливіші персоналій у політиці:
Якщо подивитися на західні країни, які для нас всіх є прикладом і метою, до якої потрібно прагнути, — у всіх них є загальна особливість. Це інституції, які можуть пережити будь-якого політичного лідера, яким би сильним чи слабким, популярним чи непопулярним він або вона не були.
Крейг Мейзін, американський сценарист, творець серіалу Чорнобиль, закликав підтримувати і розвивати українське кіно:
Правда в тому, що такі історії [про Чорнобильську катастрофу] повинні розповідати не американці, як я. Потрібно почати думати про ваше мистецтво і культуру. Озиратися на своє минуле — це нормально і добре. В українській історії XX століття є найдраматичніші, сумні і водночас прекрасні сторінки. Вони потрібні нам усім.
Фарід Закарія, ведучий програми Fareed Zakaria GPS на CNN, зазначив, що ліберальний світовий порядок все ще не втратив своєї сили:
Всю попередню історію були війни, голод, автократії, історія працювала циклічно — особливого прогресу не було. Після 1945 року відбулося щось дивовижне: ви бачите величезні зміни, більше миру, стабільності, міжнародного співробітництва, міжнародної участі різних країн в альянсах.
Керсті Кальюлайд, президент Естонії, запевняла, що верховенство права — це теж фактор щастя:
Що нам дає верховенство права? Передбачуваність. Якщо всі дотримуються законів, то ніхто — ні уряд, ні будь-хто інший — не може прийти до мене і забрати те, що я чесно заробила, разом із моєю думкою та репутацією.
Володимир Зеленський, президент України, розкрив секрет свого політичного успіху
Чим більше в нас не вірять, тим краще у нас виходить.
Олег Сенцов, режисер і колишній політв'язень, розповів про свою маленьку боротьбу в російській колонії:
Я не був на Донбасі, не був на війні — мене заарештували за два дні до того, як я повинен був туди поїхати. Так вийшло — у кожного своя доля, і ми її не вибираємо. І я вів свою маленьку боротьбу. Нікому не відому, нікому не видну — один на один із цією системою. За себе, за свою гідність, за свою країну і за дві смужки — жовту і синю [кольори українського прапора].
← Повернутися до списку